Let's try again.

Не знаю, чи зможу писати достатньо чесно, чи зможу відпустити думку, що це хтось знайде. В 18 років було простіше: хай там як я не страждала по своїм хлопцям і дівчатам, ризик знаходження ними блогу, скандалу та розставання здавався мені вартим того, щоб мати свою маленьку віддушину. Тепер… не знаю. Цей страх значить, що я хотіла б писати щось загрозливе для моїх стосунків?

Боже, як це огидно і дріб'язково звучить. Така пуссі я і по життю.

So let's at least try.